Вимоги до точності підшипників

Всі деталі повинні ідеально підходити одна до одної, інакше будиночок розвалиться. У підшипниках те саме. Допуски – це припустимі відхилення від ідеальних розмірів деталей підшипника. Вони показують, наскільки розміри можуть відрізнятися, щоб підшипник працював правильно.

 Якщо деталі підшипника занадто великі або малі, він не обертатиметься плавно, може заклинити або швидко зноситися. Правильні допуски забезпечують рівномірний розподіл навантаження, що продовжує термін служби підшипника. У деяких механізмах, наприклад, верстатах або вимірювальних приладах, важлива висока точність обертання. Допуски допомагають її забезпечити.

Основні види допусків у підшипниках:

• Допуски розмірів Це відхилення від номінальних розмірів отвору внутрішнього кільця, зовнішнього діаметра зовнішнього кільця і ​​ширини підшипника.
• Допуски форми: Це відхилення від ідеальної круглості та циліндричності кілець та тіл кочення (кульок або роликів).
• Допуски обертання: Це відхилення від ідеального обертання, наприклад, радіальне та осьове биття.

 Підшипники виготовляються з різною точністю, що визначається класами точності.

Зазвичай використовуються такі класи точності:

• Клас 0 (нормальний клас, найпоширеніший, зазвичай не позначається в маркуванні підшипника, в підшипниках такого класу МОЖЛИВІ ДОПУСКИ !!!)
• Клас 6
• Клас 5
• Клас 4
• Клас 2 (найвищий)

 Допуски та посадки підшипників стандартизовані відповідно до ISO. Підшипники з вищими класами точності використовуються в прецизійних механізмах, таких як верстати, вимірювальні прилади та гіроскопи.